Трохи Сергія, ІТ і котів

Понад 25 років у розробці — від маленьких проєктів на 20 годин, які робив сам, до програм на 90 000 годин із командами по сорок людей.

Моє улюблене поле бою — завдання, які не хочуть розв’язуватися. Ідеї, що вислизають від оцінок. Прототипи, які ставлять незручні запитання. Інтеграції, куди ніхто не хоче дивитися. Там, де саморобні Wi-Fi-ґаджети та вередливі Bluetooth-девайси мають якось говорити з корпоративними бекендами. Де «розумні будинки» мусять справді виглядати розумними. Де платіжні API лише роблять вигляд, що існують. Де банківські легасі-системи вперто чіпляються за життя. І де хмари, автомейшн-скрипти й сенсори змагаються між собою, хто голосніше.

Чому? Бо наприкінці все — про людей і взаємодію з ними.

Цей блог має назву «Трохи Сергія, ІТ і котів», бо тут перемішані три речі, які допомогли сформувати те, ким я є сьогодні: моя робота архітектором, мої роздуми про технології та життя котів, що ділять зі мною дім.

«Робимо складне простим, а просте — складним».