Культура пиття чаю і вайтборди

Іноді найкращі ідеї починаються з чашки чаю — і маркера в руці.

2025-10-15

Чашка чаю для нас, айтішників, завжди була чимось сакральним.
Ні, не кава — кава це зовсім інше.
Чай, саме чай. Чай — це ритуал.

Зелений, альпійський, цейлонський, з м’ятою, чебрецем, ромашкою, чи просто — той, що є на офісній кухні.

Чай — це майже медитація.
Від заварювання і настоювання до того моменту, коли просто тримаєш горнятко в руках.
(Хто сказав «пити»? Фу, пити чай — вульгарно.)

Це час пригальмувати, зібрати думки, очистити голову, побалакати з колегами.
О, чашка чаю — багатозадачна і багатогранна.

Забороняти чай (працювати треба без перерв™) — як і будь-яку перерву — це чисте зло, що веде ледь не до італійських страйків.

Колись я працював у компанії, де ніхто не забороняв чай, але одного дня на всіх «чайних» точках раптово з’явилися вайтборди, маркери та магнітики.

Не минуло й двох тижнів — зараз мені здається, що навіть швидше — як ці куточки відпочинку перетворилися на маленькі лабораторії.
Люди стояли біля дощок із горнятками в руках, сперечалися, шипіли, стирали каракулі одне одного й писали щось своє.

Ви не уявляєте, скільки багів там було виправлено, скільки ідей народилося — і дійшло до продакшену!

Лише маючи цей досвід, я почав помічати це у старих чорно-білих фільмах — фізики, дошка, крейда, горнятка.
В університетах — та сама дошка, та сама крейда, ті самі теплі дискусії.

І ти усміхаєшся: ти пам’ятаєш цю атмосферу, цю енергію, цей азарт думання, це живе дихання розуму.

Молодці.
Зробіть складне — простим.
І не забудьте налити собі чаю.