Керрі

Керрі з’явилася в нашій сім’ї несподівано, без плану і підготовки. Таке з нами буває, ага.

Це одна з тих кішок, яких дружина підгодовувала на вулиці. Там вона й жила певний час — хоча видно одразу: вуличною Керрі ніколи не була.

Звідки знаю?

Вона стерилізована. У неї видалена більшість зубів — хірургічно, з медичних причин. Вона не молода (ветеринари дають від п’яти до дванадцяти, я б сказав років дев’ять). А на вулиці тварини до такого віку майже не доживають.

Можливо, її просто викинули (часи зараз такі). Можливо, господар помер, і кішку просто викинули на вулицю (таке трапляється частіше, ніж здається). Втекла сама? Навряд. Характер у неї зовсім не той.

І одного дня, під час годування, вона просто залізла в машину. Забилася під сидіння й там заховалася. Побачили її лише тоді, коли вже приїхали додому.

Спершу ми взяли її «на передержку»: підлікувати, підгодувати — і, можливо, прилаштувати десь у добрі руки. Знаєте, скільки охочих знайшлося забрати стареньку проблемну тварину? Правильно. Жодного.

Керрі — це поєднання неможливого. Вона не німа, але нявкати не може. Пошкоджені голосові зв’язки, тому вона радше «крякає». Так, саме крякає, як качка. Зате чудово шипить і муркоче по-справжньому котячим муркотінням.

Вона дрібна й легка, аж болісно легка. Але спробуйте дати їй пігулку! Тут вона впирається, мов маленький бульдог: лапи — наче з заліза, не втримати й не розтиснути.

Життя серед вуличного котячого гурту їй добре запам’яталося. Тепер вона чіткий інтроверт. Інші коти викликають у неї миттєву агресію: «бий першим». Так і живе, хоча часто й отримує у відповідь.

Її шерсть на дотик нагадує старий вовняний комір, що десятки років пролежав у шафі.

Їсти без зубів важко. Тому вона перебірлива й завжди напоготові: уважно стежить за тим, що й де з’являється на кухні, і щоб нічого смачного не промайнуло повз неї.

Але якщо ви порізалися і зашипіли від болю — усі коти розбігаються, а Керрі прибігає. Крякає, втішає. Якщо ви підрізаєте кігті істеричкам, які волають так, ніби їх ріжуть живцем, Керрі неодмінно примчить. Крякне й підтримає: «відпусти, не муч».

При всіх своїх примхах і дивинах вона залишається кішкою.
Контактною, тягнеться до людей, потребує їх.
Справжньою.